Jan. 6th, 2014

flat_cinema: (Default)

Поки Моффат із Гатіссом абсолютно безсоромно, натхненно та весело фліртують із шерлокофандомом, сміючись над тією любов’ю, популярністю та культовістю, що звалилися їм на голови в останні два роки. Поки Бен, Мартін та інші, ховаючи трольські посмішки за невинними виразами обличчя, із задоволенням відігрують те, що написано в їх сценаріях. Поки ти вже забув, що останні майже три роки ти більшість часу провів у режимі «я чекаю на наступний сезон «Шерлока», спочатку на другий, а потім на третій, що ж ви зі мною робите, аа ». Поки ти за секунду впізнаєш батьків Бена, які, виявляється, грають батьків Шерлока, а момент, коли нашого детектива голять та підстригають, і він дивиться на Майкрофта невдоволено та каже про те, що брат дивився на те, як його б’ють, а у тебе щелепа десь на підлозі, бо виглядає Шерлок як Джон Харрісон, точнісінько, тільки форми не вистачає. Поки все це відбувається, ти ще не знаєш, як ставитися до нової серії, нового сезону. І взагалі, попередні два сезони – це ж все така класика, а тут Шерлок та Джон, а ти цього ще не бачив.

Час другої серії настає несподівано швидко. Просто неприпустимо швидко як для «Шерлока». І половину серії ти смієшся уголос, бо, наприклад, похід Шерлока та Джона по пабах – це ж справжнісінька «золота миля», як у Райта; а тут у наявності ще й інші, чисто комічні, моменти. А потім, крізь комедію та дуркування проступає старий добрий Шерлок. Не знаю, як йому це вдається, адже, здавалося б, умов для цього не створено.


Page generated Sep. 22nd, 2017 11:42 am
Powered by Dreamwidth Studios