Jan. 30th, 2014

flat_cinema: (Default)

«Клондайк» – це просто щастя. Серйозно, Discovery зробили мені дуже добре, навіть краще, ніж History із «Вікінгами». Суворі хлопці, з яких цвяхи можна робити, копають, п’ють, вбивають та мокнуть під дощем. Джек Лондон додається безкоштовно (все інше, як ви розумієте, у тих місцях незадарма). Зрозуміло, що розвиток характерів – для головних героїв, принаймні – від юнацького ідеалізму до такого, клондайкського, прагматизму, інші – просто непересічні особистості, до яких точно не слід повертатися спиною. Причому неважливо, це священник, кримінальний авторитет чи представник закону, якого раптово таки занесло у цей дикий край.

А ще я кожного разу затамовую подих, коли бачу Ричарда Маддена з вовком. Це, між іншим, не тільки у титрах (чудова заставка, просто неймовірна!), але і в самому серіалі може бути. Все таки, про Робба Старка неможливо забути ;(


flat_cinema: (Default)

Революція – це війна між минулим і майбутнім.

І майбутнє вже почалося

(с) Джуліан Ассанж

Джуліан Ассанж – серед тих людей, про яких важко розмовляти/писати/знімати. Тут у грі великі амбіції та велика пропаганда. Тому що не зроби – у результаті обов’язково щось буде не так. Ассанж – хороший? Ха, ви, значить, радикали, не любите Америку, і все це заідеологізовано. Ассанж – поганий? Щоо, прогнулися перед капіталістами за нафтодолари, і все це заідеологізовано. Ассанж – не добрий і не поганий? Пффу, нащо ви взагалі це знімали, недолугі та безідейні кіношники? Коротше кажучи, неадекват так і має перти з усіх місць, коли йдеться про цього хлопця. Або про фільм про цього хлопця. Тому для довідки: Ассанж засудив фільм, назвав брехнею. Сценарій базується на книзі запеклого друга та соратника по Вікілікс. Хоча ні, не зовсім так – колишнього друга, тому де правда, а де не дуже – сказати важко, бо, як відомо, завернути велику брехню у шматочки правди – це дієва стратегія. Так само можна вважати, що ця книга/сценарій/фільм – це одкровення від людини, що осягнула істину. Принаймні, істину про Ассанжа. Але що це я, краще про кіно напишу.

«П’ята влада». Зі сценарієм все зрозуміло, я сподіваюся, з попереднього абзацу. Режисер тут – людина, відповідальна за останні частини «Сутінок» (оцінювати можна по-різному, але напевне не Фінчер). Актори – цвіт європейського кіно – починаючи з ролей дуже другого плану – як це у Алісії Вікандер (одна з найперспективніших молодих шведських акторок), Моріца Бляйбтроя чи Керіс Ван Хаутен, закінчуючи Даніелем Брюлем, у якого цього року нарешті справжні великі номінації пішли. Англійський десант треба рахувати окремо: Пітер Капальді, Ден Стівенс (і все одно краще, ніж стовбичив би у четвертому сезоні «Абатства Даунтон»; він своїм уходом хоч трохи подій додав у те болотце), Лора Лінні та Девід Тьюліс повз пробігали, звичайно, але головна зірка тут, як не крути, теж з «цих» - Бенедикт Камбербетч. Чесно, можливо я остаточно в його армії, що зовсім не оригінально, але він талановитий до непристойного, і тут від нього на екрані мало не сяйво йде. Розумієте, грубо кажучи, йому тут доводиться грати Шерлока. Відлюдькуватого, дивного, геніального, одержимого своєю ідеєю та своєю метою хлопця. Який раптово зустрічає милого, надійного, досить розумного та стійкого хлопця і раптово здружується з ним. Вони стають напарниками і разом реалізують ЙОГО ідеї. І їхнє життя сповнюється небезпекою та шпигунськими іграми і в основі всього лежить прагнення докопатися до правди. Чорт, да там навіть палац розуму свій є! І при цьому Бенедикту вдається жодною нотою, жодним поглядом, жестом не відтворити Шерлока.

Актори – найкраще, що є у цьому фільмі, але і сам він не такий поганий, як про це свідчить рейтинг IMDB, наприклад. І «П’ята влада» добре лягає на наше сьогодення. Врешті-решт, роль інтернету в сучасних революціях, в пошуках істини переоцінити неможливо, ми ж знаємо.


Page generated Sep. 22nd, 2017 11:39 am
Powered by Dreamwidth Studios