Mar. 24th, 2014

flat_cinema: (фріман)

Якщо розмовляти про сучасне німецьке кіно, то досить швидко можна вийти на Тома Тиквера або Даніеля Брюля (а тут вже за аналогією додається Август Діль, адже «Безславних виродків» та «Навіщо думки про кохання?» нікуди не подінеш, але і цього вже ніхто не знає). Але, найвірогідніше, першим ім’ям стане просте та знайоме – Тіль Швайґер. Тому що Тіль – це такий німецький Бред Пітт. І навіть зважаючи на той сумний факт, що зараз він або знімається у своїх фільмах з сумнівним гумором та дебілкуватим сюжетом, або в американських, де його можна і не помітити в кадрі, особливо якщо надто часто кліпати очима – він все одно крутий, і йому хочеться все пробачити. Особисто я ладна це зробити через «Босоніж». Чудове та неперевершене кіно, просякнуте сонцем.

Так от, світ настільки з’їхав з глузду, що з’явився ремейк «Босоніж». У ньому, здавалося б, немає нічого відверто ганебного – Скотт Спідман милий хлопець, а Еван Рейчел Вуд – дуже мила, і музика нічого так, здається, і сюжет… стоп, із сюжетом-то якесь непорозуміння виходить. Бо нове «Босоніж» сильно хоче бути схожим на а) банальну романтичну комедію; б) фільм «Ми-Міллери»; в) ну а тепер трошки і на оригінал.

Сценарист Стівен Зотновські, чиє ім’я – мало не єдине, що напевне об’єднує ці дві картини, мабуть, добряче переписав сценарій. Або це Швайґер свого часу постарався. Як би там не було, але очевидно, що без Тіля з цією історією щось не так. Подивившись на це, я знизала плечима та пішла передивлятися оригінальний фільм, після чого вбогість ремейку стала очевидною до непристойного. Навіть якби вони захотіли та перезняли буквально, кадр у кадр, у них би нічого не вийшло. Тому що удруге неможливо передати ці напівтони, інтонації, погляди, цю атмосферу взагалі, неможливо навіть для Швайґера. А вони і не намагалися, старанно вилизуючи цю історію під просту, наче палка, голівудщину.

Ну хоч передивилася кіно з Тілем. Краса!

  

Page generated Sep. 22nd, 2017 11:35 am
Powered by Dreamwidth Studios