May. 18th, 2014

flat_cinema: (фріман)

Декілька років тому я подивилася «Туринського коня» Бели Тарра, і самовпевнено вважала, що після цього зможу подивитися будь-який фільм в принципі і мені в кіно вже нічого не страшно. Ха, на мене просто чекав Герман та його багатостраждальний «Трудно быть богом». Дійсно, смішно – 2 роки тому, коли я випадково дізналася про те, що цей фільм знімають (чи правильніше це назвати «дуже довгий пост-продакшн»?), мене дивували, як виявилося, незначні питання на кшталт: «чому такий старий Румата?» або «а барон Пампа точно підходящий?». Але… навіть якщо і міскаст, це все дрібнички. Тому що коли бачиш те, що відбувається на екрані, абсолютно все одно, хто, що, як, підходить, не підходить і взагалі.

Хто там, Умберто Еко, чи хто, написав: «важко бути глядачем цього фільму»? Ага. Мене от, наприклад, вистачило на півтори години. Це приблизно половина фільму. Тобто, «Трудно быть богом» - це три години чорно-білого, повільного, тягучого, безрадісного, вбогого, хворобливого дійства. Знаєте, це неначе сон, від якого ніяк не вдається прокинутися. І це у Нолана сон має математичну точність та якось піддається керуванню. Але тут зовсім інша справа – буйство підсвідомого, давнього, невимовного. Досить чіткий сюжет книги у фільмі втрачено. Здається, все втрачено – крім бруду та вбогості. Сон розуму народив чудовиськ. І що з цим тепер робити?

Я просто хотіла мейнстрімове кіно, де буде трохи спрощень і одна ключова ідея. А мені дали якесь екзистенційне кафкіанство, помножене на антисанітарію найбруднішого середньовіччя, яке тільки можливо втілити на кіноекрані.


Profile

flat_cinema: (Default)
flat_cinema

September 2014

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324 252627
282930    

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 12:33 am
Powered by Dreamwidth Studios