Chef

Aug. 23rd, 2014 12:02 am
flat_cinema: (Default)
[personal profile] flat_cinema

Джон Фавро давно довів, що вміє знімати кіно і назавжди залишиться в анналах студії «Марвел». Після «Залізної людини» Роберт Дауні-молодший знов став популярним, якось трошки зрісся з образом Тоні Старка та залишив у минулому участь в дивних, по-своєму цікавих і, очевидно, малобюджетних фільмах, схожих на «Співочого детектива» або «Хутро». Після «Залізної людини 2» Міккі Рурк, зігравши божевільного вченого та антагоніста Івана Ванко, сильно полюбив батьківщину свого персонажа – Росію, що нещодавно із гордістю демонстрував в Москві, надибавши одіозне російське народне вбрання а був би чесною людиною – взяв би приклад з Жерара, чи «Макдональдс» все ж дорожчий?.

А тепер Джон Фавро зняв маленьке (у порівнянні з його коміксами, так напевне) кіно для душі, а по сумісництву – оду їжі. До перегляду мені траплялося декілька відгуків про фільм від розумних людей, і аналогія шеф-кухар – кінорежисер здалася досить прозорою. Чесно, не знаю, чи так само це сприймалося б, якби я про це не прочитала, тому що поверхневе ознайомлення, наприклад, із рецензіями на кінопоіску, виявило претензії, що перед нами фільм про фастфуд, і взагалі, зрозуміло, чому вони там всі такі товсті включно із самим виконавцем головної ролі а за сумісництвом і режисером. Хоча що це я, тут саме місце сентенції «всі люди різні» і затасканій історії про сліпих і слона. Ну, подумаєш – хтось нащупав тут тільки фастфуд. А могли ж побачити глибоко сховану пропаганду одностатевих сімей: двоє чоловіків їздять на фургоні та, розумієш, виховують дитину. Ну і взагалі, дурість – вона ж безкінечна, тому не продовжуватиму.

Кіно хороше, миле, надзвичайно гастрономічне і, насправді, просте-просте. Це той невмирущий варіант доброго позитивного звичайного фільму «від проблем – до хеппі-енду». І він дуже американський – але не в сенсі, який вкладають у цю фразу високолобі інтелектуали (і взагалі, всі, кому не ліньки), а в тому сенсі, як можна було б назвати американськими фільми Френка Капри. А ще це кіно про те, що шеф будь-де і будь-коли залишається шефом, а майстерність, компетентність та не втюхування зіпсованого – це непоганий шлях. Ну а локалізація «Повар на колесах» (ну, на кінопоіску мене це не дивує, але ж і кінострічка, і кінотеатр і всі-всі-всі, і очевидно, і в кінотеатрах - така назва) - це маячня та примітив.



Page generated Jul. 23rd, 2017 04:35 pm
Powered by Dreamwidth Studios