flat_cinema: (Default)

Вчорашній день Незалежності – непоганий привід подивитися на сучасне українське кіно. Це, взагалі, доволі дивне явище. Є думка, що його не існує, але то не зовсім правда. Що у нас там було за останні роки? Нарочито незручні, не глянцеві, а часами і відверто чорнушні, безглузді та безжальні «Мудаки. Арабески». Начебто історичний, достатньо пригодницький «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», у якому, незважаючи ні на що, відчувалося, що він знімався для великого екрану. І якось рука не підіймалася щось критикувати та вишукувати ляпи, адже «нарешті наше». Було ще декілька фільмів за останню пару років, і їх навіть в кінотеатрах, судячи з афіш, показували. Але я, малодушно злякавшись глобального екзистенційного розчарування та втрати віри у людство, на них не пішла. Ви скажіть, може я щось варте пропустила, обов’язково подивлюся.

Не буду продовжувати цей міні-екскурс в історію (на те він і міні), не буду доходити аж до «Запорожця за Дунаєм», «Штольні» та всього іншого, що було ще раніше. Ну і, звичайно, не буду про більш артхаусний напрямок, і не тільки через те, що абсолютно у ньому не орієнтуюся. Нам же потрібні фільми, які можна назвати таким собі «середнім класом». Він, як відомо, база для усього, і в нормальній, комфортній країні без нього ніяк не обійтися. Мабуть, це правило працює і для кінематографу.

І тут виявляється, що у виробництві стільки українських фільмів! Причому таких, що мають дійти до кінотеатру (і провалитися в прокаті – похмуро заявляє песимістична частина мене). Наприклад, днями, серед трейлерів у кінотеатрі побачила щось схоже на «Хатину в лісі», а потім виявилося, що це «Тіні незабутих предків». Спочатку здалося, що це ролик американської молодіжної комедії про коледж; потім – стьобного фільму жахів. І – несподівано – український проект. Сподіваюся, це все ж таки пародія; ні, ну не може це бути всерйоз. З 19 вересня дізнаємося.


Ще є «Синевир», завдяки якому бачимо, що містичний карпатський спадок – тренд сезону.


І це ще не все, що дивно. Фільм про Параджанова.

Фільм про українського богатиря Івана Силу, де головного героя грає грек Дмитро Халаджі.

І «Поводир, або Квіти мають очі» де кобзарі, НКВД і зіткнення традиційної української культури з радянським ладом.

От так подивишся і здивуєшся – знімають же, і худо-бідно рекламують, адже дізналася ж я про ці фільми якось. Так що, може, і буде у нас кіно. От якби ще щось крім гнітючої радянської дійсності та трешу було у фокусі – було б зовсім цікаво.

flat_cinema: (Default)

І ще трохи про кіноанонси;) Лулз для знавців творчості Олеся Янчука і творчості "жителя Донбасса" (а насправді московського письменника луганського походження) Бориса Горбатова. За неперевіреними даними - це просто винос мозку.

Profile

flat_cinema: (Default)
flat_cinema

September 2014

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324 252627
282930    

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 23rd, 2017 04:50 pm
Powered by Dreamwidth Studios