flat_cinema: (Default)

Сьогодні у Ніколая день народження, і минулого року у цей день я постила його фото зі зйомок «Іншої жінки». А цього року я, наприклад, можу написати, що це – комедія з аж одним смішним епізодом і великої кількістю туалетного «гумору». Що це фільм про те, що у Джейме Ланністера могло бути скільки завгодно жінок, причому одночасно. Що кожен з акторів, які мені подобаються, рано чи пізно обов’язково піде зніматися незрозуміло в чому, коли міг би знятися у чомусь набагато кращому. Залишається сподіватися, що «Боги Єгипту» вийдуть нормальним фільмом. Бо там ще й Батлер, у якого просто неперевершений нюх на лайняні фільми, і якого я, попри це, продовжую любити та вірити, що він хоча б раз на пару років зніматиметься в фільмі, який можна ввімкнути та отримати задоволення, а не набивати гулю фейспалмами під час перегляду.

І ще. Пам’ятаєте (хлопці вже можуть не читати;)), якийсь рік тому обіцяли прем’єру «50 відтінків сірого» 31 липня 2014? Із Чарлічкою в головній ролі? Це я подивилась днями трейлер з дерев’яним Джеймі Дорнаном, згадала все це…ех, ну і часи були.


flat_cinema: (Кілі)
А Тернеру сьогодні 31.
А Тернер зараз знімається у "Полдарку" .
А Тернер обіцявся приїхати до Одеси на ОМКФ наступного місяця.



затишний Ейдан )

flat_cinema: (Default)

За останні декілька років цей хлопець здобув всесвітню популярність та став справжнім поп-героєм. В одному з кращих серіалів сьогодення він протягом трьох сезонів грав одного з ключових персонажів. Його звуть Джек, він з Ірландії, і сьогодні йому виповнюється 22 роки. Він, як кажуть, веселий, чуйний та приємний хлопчина. Тільки в це вірять далеко не всі. Його звати Джек, але більшість знає його як Джоффрі. Короля Джоффрі. Ви розумієте, важко вигадати про людину щось гірше. Але давайте декларувати коректність та об’єктивність. Не Джоффрі єдиним все ж таки.

Після природного періоду, коли його перебування в кадрі обмежувалося мовчазними ролями у короткометражках, як, скажімо, «Том Вейтс примушує мене плакати», Джек потрапляє аж до самого Нолана, у «Бетмен: Початок». Згодом інтернет затоплять збурені оклики та картинки, сутність яких зводитиметься до «не того ти, Бетмене, врятував».



Наступного разу його можна буде побачити без використання стоп-кадру та збільшувального скла у «Сяйві райдуги». Це чудове та неймовірно зворушливе кіно про сироту, що потрапляє на маленький ірландський острів до своєї нової родини. І, звичайно ж, Джек тут грає не головну роль, а просто сусідського хлопчиська. Абсолютно звичайного маленького ірландця. А головна роль тут, до речі, у юного рудого Джона Белла, який зараз вимахав у цілком великого шотландця та потрапив у компанію неймовірного акторського касту «Хоббіта» у якості майбутнього людського короля.


І, перш ніж поринути у кривавий світ Вестеросу, щоб втілити тамтешнього найгіршого та найпершого виродка (можна дискутувати, хто гірше – Джоффрі або Рамсі Сноу-Болтон, але останній, наприклад, виступає своєрідним інструментом збоченої мартинівської справедливості стосовно Теона Грейджоя; у будь-якому випадку, більшість ненавиділа Джоффрі задовго до того, як вперше прозвучало ім’я Рамсі – цього точно не заперечити), Джек Глісон відмітився у головній ролі в сумовитій артхаусній фестивальщині «Всі хороші діти». Відповідна зйомка з тягою до крупних планів, гучного дихання, довгих поглядів, тягуча атмосфера та хворобливі стосунки, помножені на підлітковий максималізм… але якщо розглядати цей фільм як ілюстрацію фрази «це було найгірше літо в моєму житті», то «Всі хороші діти» явно заслуговують на якусь нагороду. А партнеркою Джека тут стає дивна руда дівчинка Імоджен Джонс. Без брів вона дещо лякає, але в контексті цього кіно виглядає дуже автентично. І дозволяє припустити – де Джек, там десь поряд має бути руда дівчинка. І чим такі дівчата ближче, а відносини між ними інтимніше, тим гірше стають його герої. От, бачте – вічно у його героїв не все, як потрібно.



Чутки, що Джек не збирається продовжувати акторську кар’єру, стають все переконливішими. З одного боку, це все зрозуміло – обличчя Джоффрі наносять на мішені, а глядачі співали та танцювали, коли його герой у неймовірних стражданнях спускався на самий низ сьомого пекла. Як тут не стати актором однієї ролі? З іншого боку – ну не можу я спокійно прийняти той факт, що такий талант пропаде. Дайте йому головну роль у романтичній мелодрамі. Або в якійсь підлітковій франшизі! Зробіть з нього романтичного героя, або нового Паттінсона або ще когось такого. Пограйтеся зі свідомістю глядачів. Ну хоч щось, щоб хлопцю не було страшно ходити вулицями. І давайте побажаємо йому всього доброго.

flat_cinema: (Default)

А ви знаєте, у кого сьогодні день народження?


І знаєте, так захотілося подивитися на неї у якийсь іншій ролі. І трапився мені «Дом Хемінгуей». Фільм бадьорий, зухвалий, з чудовими діалогами та колоритними персонажами. Мабуть, десь тут поряд мав пробігати Тарантіно. І ось вам Емілія – не білявка і без драконів, але тато в неї – сам Джуд Лоу. Що з ним в останні роки стало, я не знаю, але я все одно за старою звичкою сприймаю його як романтичного героя-красунчика.


flat_cinema: (дурний сміх)
Це, звичайно, боян-боянище, але коли Шону Біну 55, то можна.

І можна було б подумати, що після "Гри престолів" він якось безвідповідально став обирати ролі, і перестав постійно помирати, але ні. Ми віримо, що Шон БІн зіграє Макбета.





flat_cinema: (Default)

Дивлюся на календар і розумію: овни пішли, а значить, тільки і встигай перевіряти, хто народився. І сьогодні день народження в одного чудового хлопця, якого ви точно бачили таким -


Лі Пейса я люблю давно і, мабуть, назавжди, бо після «The Fall» (як його обізвали в Росії «Запределье» а наші, адаптатори, блін – «Позамежжя») інакше бути не могло. І можна вважати фільм затягнутим (самій так час від часу здається) або шизофренічним, або… ну, не знаю, що ще в голову прийде, але забути Роя–Червоного бандита та маленьку Олександрію – просто неможливо. Якщо вам потрібен фільм про старе кіно, вигадані світи, ескапізм, дружбу дорослого та дитини – ви із «The Fall» знайшли один одного.

А потім, через роки, випадково відкриваєш для себе чарівну річ, завдяки якій у негативних емоцій не залишається жодного шансу, – «Живий за викликом». Проковтнувши 22 серії, замислюєшся над глибиною та багатобічністю таланту Лі, який може і в драмі, і в комедії, та йдеш пекти пиріг. Тому що після «Живого за викликом» хочеться свіженької випічки та всю фільмографію Пейса.

І фільми, які ніколи в житті не дивилася б, сиплються на голову з безмежних просторів Інтернету – недотрилер «The Resident» із Суонк, де Пейса п’ять хвилин, симпатичний ромком «Одного разу в Римі», де Лі в кадрі трохи більше хвилини, та «Мармадюк», де половину екранного часу ми бачимо собак та котів, що розмовляють, тусуються та шукають своє місце у своєму звірячому світі. Але фактично у Лі тут головна роль. Головна людська роль. Та що вже там – починаєш замислюватися, чи не передивитися непорозуміння під назвою «Весілля». Або навіть останню частину «Сутінок», бо єдине, що в ній було з хорошого – це Гаррет.

Влітку чекаємо на великого злого Лі у «Вартових Галактики», у грудні – на Трандуїла Ороферовича, а ще раніше – на простого комп’ютерного генія в серіалі «Зупинись та палай». І він ще має отримати свою порцію блискучих статуеток. Адже хлопець, який у своєму першому фільмі показує таку палітру жіночих емоцій, як це він робить у «Soldier's Girl», цілком на це заслуговує.





flat_cinema: (мімімі)
Протягом довгого часу мені здавалося, що перший фільм, в якому я побачила Мартіна Фрімана - "Автостопом по галактиці". Потім, звичайно, виявилося, що раніше було "Реальне кохання", де про нього, насправді, дуже легко забути, бо хто запам'ятовує обличчя порноакторів стільки інших чудових, улюблених та більш відомих. Але, як би там не було, смішний Артур Дент у своєму зеленому халаті залишається тим персонажем, що познайомив мене з Фріманом. І, як відомо, цифра 42 була особивою у всесвіті меланхолійних роботів та космічних автостопників. А Фріману сьогодні - 42.


flat_cinema: (Default)

Rush - вересень
Thor: The Dark World - листопад.

Добра осінь буде.


flat_cinema: (Default)
Традиційно, 19 липня - час бажати здоров'я, щастя та багато добрих ролей Бенедикту Камбербетчу! І зараз він дійсно всюди.





flat_cinema: (Default)
І знов дні народження!
Джеймсе, пробач, що я ніяк не подивлюся "Транс". 2 фільми з Макевоєм паралельно йдуть у кінотеатрах, а я тут таке собі дозволяю - після червня 2011, коли "Люди Х" вийшли, я його практично і не бачила. А за цей час він тільки краще став... треба виправлятися мені, факт.


І ще одному рудому британцю сьогодні вже 44. Тобі Стівенс, мій улюблений містер Рочестер, син неймовірної Меггі Сміт. Він тут зараз капітана Флінта грає у "Black Sails", тому я вже знаю, яку серіальну новинку 2014 року точно не пропущу;)



flat_cinema: (Default)

Сьогодні у нас 17 квітня, а значить – черговий день народження Шона Біна! І поки що намагаємося, щоб традиція писати про дні народження хоч якось зберігалася, тому зараз що-небудь напишемо. Я ж і Фассі, і Дауні-молодшого, і Сіршу якось зовсім пропустила, тому виправляюся.

І зараз розповім тут про один із крайніх проектів Шона Біна – «Обвинувачені» («Acсused»). Дуже жирний британський серіал, в сезоні – 4-6 серій, тривалість кожної – приблизно година. Усього сезонів два, і, як засвідчує практика, виходять вони так само нерегулярно, як «Шерлок». І якщо у кожному сезоні «Шерлока» фінал відкритий, то з «Обвинуваченими» все по-іншому – у кожній серії нові герої, нові ситуації, незмінні тільки лейтмотив «злочин та покарання» та засідання у залі суду. Перший сезон я і досі не подивилася, але збираюся це виправити. А про другий сезон (та й про цей серіал взагалі) я дізналася завдяки участі нашого сьогоднішнього іменинника.

І в першій серії другого сезону Шон Бін грає… трансвестита. Ну як таке пропустити? – подумалося мені, і я розпочала перегляд. За годину я точно знала: щойно я побачила кращу драму за останній час, а Біну я, була б моя воля, дала BAFTA.

Наступні серії не розчарували. Писати про знайомі обличчя в цих серіях я не буду, бо їх дійсно багато, і це окрема радість. Я і не знала, що мені таке може сподобатися, але я майже у захваті, тому не буду більше особливо писати.

І участь Біна – ніякий не спойлер.

flat_cinema: (Default)

А тим часом минув ще рік, і сьогодні черговий день народження містера Рікмана. Традицію я продовжую – сьогодні в мене передбачається «Зимовий гість» - фільм дещо нестандартний. У тому плані, що я зазвичай дивлюсь якийсь новий фільм за участю Алана, і, як правило, ця участь передбачає його перебування у кадрі у добрій частині екранного часу. У «Зимовому гості» же він знаходиться з іншого боку камери, і фільм цей – перший і поки що єдиний у Рікмана-режисера.

Зимовий день, коли навіть море примудрилося замерзнути, стає фоном для 4 сюжетних ліній – 4 пар: Френсіс та її матері, сина Френсіс та дивакуватої дівчини, двох школярів, що прогулюють уроки (так само, як і син Френсіс, Алекс, до речі) та двох подружок пенсійного віку, які розважаються тим, що їздять по похоронах. Вони ходять та багато розмовляють – і так життя триває, хоча й не так, як зазвичай. Але це можна пояснити – сьогодні просто такий день.

Про акторів можна нічого не казати – здебільшого типові досвідчені британці, апріорі достойні та приємні. Але по-дівчачому окремо напишу про кумедного рудого красеня (який сина грав), якому явно знайшлося б місце серед родини Візлі, та зовсім юного Біґґерстафа, що, як трохи підросте, стане Олівером Вудом з того ж самого «Гаррі Поттера». Крізь знайомі обличчя, так. І те, що перед нами екранізація п’єси – також добре помітно. Але ж треба час від часу і таке дивитися.

flat_cinema: (Default)

Сьогодні день народження у надзвичайної Меггі Сміт. Яка б фігня не відбувалася в "Абатстві Даунтон" - вона все рятує.
І ще - дуже чекаю на "Квартет", зараз цей фільм виглядає дуже привабливо)

flat_cinema: (мімімі)
Якщо казати про мужикастих шотландців, то у перших рядах, безперечно, опиниться він. ДжЕрард БАтлер. Не Жерар, не ДжерАрд і не Джеральд. Найдивніше, що це і досі деякі не можуть запам'ятати - на вихідних може хтось бачив на головній кінопоіску прем'єру озвученого трейлеру Playing for keeps, де головного нашого героя, цього "мущіну нарасхват" підписали Джеральдом. Ну, майте совість, він же не тільки з "Дракули 2000" вистрибнув!
Але знаєте, сумно, що серед його останніх фільмів мені сподобався тільки мультик про драконів. Хоча можна ризикнути та подивитися, наприклад, Chasing Mavericks, але якось згодом. Сьогодні ж бажаємо йому всяких шотландських радощів. І щоб він добре грав у добрих фільмах.
дракони
І так, дракони!;)
flat_cinema: (Гра Престолів)



Will you still need me
Will you still feed me
When I'm sixty-four?
(The Beatles)

Сьогодні такий день. День народження Джорджа Р.Р. Мартіна. За останній рік це ім'я стало багато чого для мене важити. Наприклад, я прочитала 5 книг його вже всім відомої серії. І якщо під час читання першої книги я стримувала позіхання, повторюючи – нє, ну все, як в серіалі; друга була прочитана десь дні за 3, після чого чекати на 2 сезон стало важче у рази; з третьою я взагалі не знала, куди себе подіти, і чи не образитися на автора за те, що він собі дозволяє; четверта була потрібна для того, щоб мої розхитані нерви трохи підлікувати, але нові лінії, здебільшого, визивали позіхання; п’ята ж розвинула ще більше нових ліній, що вже почало потихеньку дратувати, але на той час я знала, що серіал буде добрим до нас, і виріже половину персонажів не буде розливати зайву «воду».

Побажаємо йому, щоб він все зробив так, як треба. І, як казав Спок: «Живи та процвітай», і як казав Тіріон: «За Эйегона. Удачливый был малый, нечего сказать. Две сестры, две жены, три больших дракона - чего еще желать человеку?».

tumblr_m9gltgbmgi1rejuw3o1_400
flat_cinema: (фейспалм)
Збиралася я тут вже майже традиційно написати про день народження  любого Камбербетча. Він за цей рік став просто зіркою, і на перервах між парами я слухала розмови двох "камбербечнутих" з моєї групи. Було весело)
Але. Дещо щойно позбавило мене спокою, тому я це дещо швиденько приводжу тут.



Шон Бін у Москві презентував свій новий фільм. Шон Бін виглядав так. Коли я побачила це фото вперше, воно змусило мене сміятися так, як я не сміялася вже...навіть не можу пригадати, скільки.
flat_cinema: (Default)
У своєму ледарстві я ніяк не могла взяти себе у руки та додивитися «Хауса». Коли за виходом серій перестаєш слідкувати у березні, у червні виявляється, що ти опинився десь посередині сезону. І, що найсумніше, дивитися далі особливо не хочеться, і єдина поважна причина – нагадати собі, що це – фінал. Кінець, після якого впаде важка завіса, і глядачі, отримавши всі відповіді, мріятимуть викликати улюблених героїв на біс, але марно.
Вчора я таки спромоглася додивитися останню серію, і взагалі не те, щоб збиралася писати про свої враження. Але раптово виявилося, що день народження Х’ю Лорі (як і Пітера Дінклейджа, до речі) припадає саме на сьогодні. Тому організовано співаємо їм хеппібьоздей. А я про «Хауса» все ж напишу.
Остання серія виглядає такою, якою вже звично роблять фінальні серії сезону у цьому серіалі. Якнайбільше «загадковості», галюцинації, безкінечні флешбеки і як наслідок хоча б 2, а краще – більше сюжетних ліній. Ми пам’ятаємо фінали: надзвичайний четвертий сезон, після якого мода на такі дивні фінали почалася, шокуючий п’ятий, мутний, але життєстверджуючий шостий, сьомий – ні на що не схожий, але ми пробачили, там була поважна причина…і тепер восьмий, останній. Я не буду сперечатися, що мені весь сезон не подобався, серія за серією, все більше і більше. І фінал мені сподобався останніми декількома хвилинами. Там була непогана музика;) Коли не будь я із задоволенням передивлюся перші п’ять сезонів, та й шостий. І на цьому, вважатиму, пригоди Хауса для мене закінчаться…
flat_cinema: (Default)

Хм-хм. Вже чекала, що Кінгслі робитиме те ж саме, що Береніс Бежо у "Артисті" у сцені з фраком.
До речі, не можу не проспівати "хеппі бьоздей" Хеленці.

Profile

flat_cinema: (Default)
flat_cinema

September 2014

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324 252627
282930    

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 12:52 pm
Powered by Dreamwidth Studios