flat_cinema: (Default)

Сьогодні у Ніколая день народження, і минулого року у цей день я постила його фото зі зйомок «Іншої жінки». А цього року я, наприклад, можу написати, що це – комедія з аж одним смішним епізодом і великої кількістю туалетного «гумору». Що це фільм про те, що у Джейме Ланністера могло бути скільки завгодно жінок, причому одночасно. Що кожен з акторів, які мені подобаються, рано чи пізно обов’язково піде зніматися незрозуміло в чому, коли міг би знятися у чомусь набагато кращому. Залишається сподіватися, що «Боги Єгипту» вийдуть нормальним фільмом. Бо там ще й Батлер, у якого просто неперевершений нюх на лайняні фільми, і якого я, попри це, продовжую любити та вірити, що він хоча б раз на пару років зніматиметься в фільмі, який можна ввімкнути та отримати задоволення, а не набивати гулю фейспалмами під час перегляду.

І ще. Пам’ятаєте (хлопці вже можуть не читати;)), якийсь рік тому обіцяли прем’єру «50 відтінків сірого» 31 липня 2014? Із Чарлічкою в головній ролі? Це я подивилась днями трейлер з дерев’яним Джеймі Дорнаном, згадала все це…ех, ну і часи були.


flat_cinema: (Default)

Мало того, що я зараз майже не дивлюся кіно, так я про нього ще й не пишу. І у мене тут, навіть з моїми черепашачими темпами, накопичилося фільмів, про які варто написати тепер, «або мовчати вічність»(с).

«Тисячу разів «добраніч»». Довгоочікувана (мною, принаймні) картина про жінку-військового фотографа, яка опиняється перед надзвичайно складним вибором. Мало не загинувши, Ребекка повертається додому, де на неї чекають чоловік Маркус, дві доньки та їхня цілком очікувана реакція – ніяких Іраків чи Афганістанів, ніякої Африки. Але хіба легко відмовитися від цього? Від знаходження в епіцентрі, де в наелектризованому повітрі вирують емоції. Де все відчувається найгостріше. Де небезпека пробуджує азарт та розпалює пристрасть, примушуючи бігти проти натовпу, забуваючи про інстинкти самозахисту та здоровий глузд заради декількох кадрів. Взагалі, чи можливо відмовитися від цього? Чи тут, як в «Hotel California», який неможливо залишити по-справжньому?


Режисер Ерік Поппе колись був фотографом, тому крім близької-зрозумілої і в чомусь автобіографічної сюжетної історії, він вніс в «Тисячу разів «добраніч»» якусь дивну фотографічність. І фільм, як хороша фотографія, передає емоції. Викликає почуття. Дає можливість замислитися та додумати до цієї історії трошки чогось свого. Це важко пояснити, так.


Жюльєтт Бінош, завдяки її персонажу, доводиться грати стільки всього, що й не варто намагатися перелічити, Ніколай Костер-Валдау грає мало не святого, який поступово та невідворотно втрачає терпіння, а дебютантка Лорін Кенні у ролі їхньої старшої доньки-підлітка теж непогано так додає конфлікту в цю історію. І мені навіть цікаво подивитися інші фільми Еріка Поппе, хоча б заради того, щоб дізнатися, чи в усіх його фільмах видно, що він – фотограф? А потім ще раз передивитися «Тисячу разів «добраніч»», адже стрічка того варта.




flat_cinema: (Гра Престолів)
Хай тут повисить. Ще якихось 16 днів залишилося.



А між іншим, першу серію знімав Вайс, цікаво як у нього вийшло. Серія Беньоффа у третьому сезоні вийшла дуже хороша, наприклад.
Тільки скажіть мені, чому по трейлерам виходить, що Брієнна шукатиме Ар'ю? До речі, четверта серія називається "Oathkeeper", що натякає. А ще, судячи з інтерв'ю, виходить, що наприкінці сезону Брієнна опиниться у неприємній компанії. А п'ятий сезон покаже те, що ще не написано по цій лінії. Хвилююче.
flat_cinema: (Default)

Як же все тут красиво. І драматично, мабуть же ж. І не знала би я про все це, якби не хлопці...




Еммі

Jul. 18th, 2013 06:28 pm
flat_cinema: (фріман)
http://www.emmys.com/sites/emmys.com/files/2013-noms-Press-Release.pdf

"Гра престолів", "Кінець параду", номінації Бенедикта,  Діани Рігг, Емілії Кларк та Дінклейджа - це чудово. Але де, де? - я вас питаю, Мішель Фейрлі та Ніколай Костер-Вальдау?! Не номінувати їх - це майже злочин :С
flat_cinema: (Default)

Брр, скільки всього накопичилося, що треба терміново написати хоч про щось. Наприклад, про серіали. Ось «Гра престолів» закінчилася. Аналізуючи свої враження, можу засвідчити, що в цілому задоволена фіналом. І знаєте, чому? Бо коли закінчилися титри, мій настрій не зіпсувала думка, що на нову серію чекати десь місяців десять. Між іншим, після другого сезону я була геть не такою оптимістично налаштованою, але не будемо про сумне. Якщо порівнювати третій сезон, то він, звичайно, краще за другий; із першим його порівнювати набагато важче. Але то не біда, бо перший сезон для суперкнижних фанів – це як 1913 рік для радянських істориків – до тих показників будуть апелювати, подекуди доходячи до маразму, і ця традиція буде непереможною роками.

У черговий раз надсилаю промені щастя кастинг-директору, і сподіваюся, що вони там не облажаються, коли обиратимуть дорійців на наступний сезон. І на нагороди за цей сезон дуже сподіваюся. Днями самому серіалу вже дали нагороду як найкращому драматичному на Critics Choice Award, але Ніколай та Емілія нічого не отримали. А я, взагалі-то, вважаю, що Костер-Валдау та Фейрлі от дуже заслуговують на яку-небудь «Еммі»; або скажіть, тільки чесно – хто цього сезону грав краще за них на американському ТБ?

На тому тижні знайшла собі, нарешті, «Порочних» – п’ять серій, що вийшли на той момент. Вирішила перевірити – чи нормально все з якістю і т.д.; не змогла відірватися наступні півтори години – поки не подивилася всі серії. Не сміялася так з часів «Сирен», а це майже рік. Не виключено, що і під час «Сирен» я не сміялася так, але важко сказати. Хоча спочатку трохи бентежили жарти про старечі хвороби; здавалося, що знов дивлюся «Квартет» (про це кіно наступного разу, якщо я все ж наважуся на великий дайджест «що я подивилася за останній місяць, але було ліньки писати»). А тепер от подивилася фінальну серію (що ж за сумні часи такі); сподівалася, що мама Стюарта – це як мама Воловіца, тобто персонаж міфологічний, і… все-все, без спойлерів. Радити всім терміново дивитися не буду: не знаю, що у нашому суспільстві може сприйматися гірше – британський гумор чи пара гомосексуалістів, що разом вже майже півстоліття.

Ну і нарешті домучила «Хемлок Ґроув». Починалося все просто чудово: теплі кольори, глянцева готика. Місце, де не існує часу та межа між реальністю й фантазією настільки непомітна, що, здається, все це просто наснилося комусь. Тому, незважаючи на ноутбуки, айфони та інший Apple, іноді з’являється враження, що Хемлок Ґроув застряг десь у 1950-х і знаходиться десь між містечком Едварда Руки-ножиці та Степфордом. Ну подумайте тільки: постійні розмови про уробороса та драконів; таємничий церковний орден та його суперагент-вбивця єзуїти голосно плачуть та намагаються переманити до себе ВанХельсінга; надновітня лабораторія із секретними розробками філософський камінь шукають, інакше нащо все це? і, нарешті, двометрова дівчинка, що ховає непривабливу частину свого обличчя під перукою та має ім’я Шеллі, що само собою вже такий жирний привіт Франкенштейну. І це я ще не розповіла, що головні герої навчаються у старшій школі, і один з них – перевертень, а інший – вампір. До речі, перетворення тут дуже натуралістичні; у «Бути людиною» просто дитячий садок був у порівнянні із цим, чесно.

І всі тут такі хороші – і молодь (Скарсґарда точно неможливо не помітити), і мадам Янссен, і Дугрей Скотт, який під час кожної появи у кадрі (а за 13 серій це було не один десяток разів) майже завжди виглядає як неголений депресивний алкоголік (привіт, «Енігма»?). І все це чудово, але тільки певний час. Потім відчуваєш, що чи то якось затягнули, чи заплутали сюжет так, що ти як глядач перестаєш розуміти, якого дідька там відбувається, чи ще щось не так. І фінал, який зовсім такий «не рядовий» та інтригуючий, мене, просто на диво, не приголомшив. Але другий сезон подивлюся. З іншого боку, я новий сезон «Континууму» також починала дивитися, ще у квітні – після двох серій я махнула на цю історію рукою. А якби вони все логічно та добре закінчили наприкінці першого сезону, я б навіть любила цей серіал.

flat_cinema: (Default)

Здається мені, що «Світ забуття» має влаштовувати… ну, майже всіх. Хочеш візуально прекрасний та насичений вистрілами/вибухами блокбастер? Хочеш постапокаліптичну фантастику, де підіймаються філософські питання? Хочеш, ну там, не знаю, Тома Круза? Хочеш пошукати ляпи або дурість яку-небудь у фільмі, а потім смачно розкритикувати? За бажання зі «Світом забуття» можна ще й не таке зробити.

Але попри те, що тут є до чого причепитися, мені дійсно сподобалося. І зрозуміло, що тут величезні штампи з героєм-який-відчуває-що-щось-не-так (по факту – бракований гвинтик у системі), бачить незрозумілі сни та мріє жити в інших часах; з напарницею, що намагається хоч якось врівноважити цього непосидючого недоумка, що хоче порушити всі можливі правила ну і так далі. Але так якось… зворушливо, чи що, коли він стоїть посеред руїн стадіону та уявляє останній матч. А коли Джек з книжкою, то аж Бредбері пригадується, і ти вже посміхаєшся.

І далі доводиться відмахуватися від асоціацій, як від набридливих комах: ось тобі «Матриця» (від Морфеуса до зовсім вже спойлерів), «Армагеддон», та навіть яка-небудь «Холодна гора» чи щось подібне. А що скажете про сцени в бібліотеці? Там тільки V не вистачало, щоб він Коран показував… мені навіть якось незручно стало, що у мене паралельно стільки всього у голові виникло. Але, здається мені, від фільму це мене особливо не відволікло.

Ще один «+» фільму – те, що мені він сподобався при тому, що симпатії не викликав жоден з персонажів, за винятком хіба що Сайкса, що на екрані хвилин 5, навряд чи більше. І то, я так підозрюю, що через Костера-Валдау, який вже Бог знає який проект не змінює свій волоцюжний стиль (бо Джейме – важливіший за усіх, хе-хе). Про інших особливо і казати не хочеться. Ну, майже забула під час перегляду, що Джека грає Том Круз, – це явний позитив. З ним у парі Куриленко, присутність якої можна виправдати лиш тим, що за сценарієм вона мала б бути Трініті. Але те, що мало бути, тут зовсім не спрацьовує, і виходить лялька-дівчина Бонда, у порівнянні з якою Райзборо – майже Кетрін Хепберн.

І можна думати про «Світ забуття» починаючи з якихось майже побутових питань (чому в умовах економії води у них цілий басейн, де вони намагаються повторити відому сцену з «Кольору ночі»), закінчуючи філософськими (а це, часом, не варіації на біблійну тему: ось чоловік та жінка, живуть собі, розмовляють з великим боссом, і кажуть, що живуть «як у раю», а потім – непокірність та великі неприємності). А можна навіть про «А чи буде сиквел?». Інтелектуальний блокбастер, виходить.

flat_cinema: (Гра Престолів)
Вибачте, все тільки починається;)
але куди ж ми без Джейме?

Царевбивця, сезон 3. )

"Мама"

Feb. 4th, 2013 09:25 pm
flat_cinema: (Default)

«Чого не зробиш заради Ніколая» - повторювала я перед початком «Мами». Де я і де фільми жахів – просто ха-ха. Тому будь-які мої враження про цей фільм як фільм жахів я не висловлюватиму – ну, буває страшно, а буває не страшно, але тоді ти сидиш і чекаєш, коли стане страшно. Бачите, зовсім не конструктивно.

Ніколай тут грає братів-близнюків. Причому той, що у костюмі, без бороди та взагалі виглядає, як Джон Амстердам (я не припиню повторювати про цей серіал, ні-ні) у кадрі хвилини три, а потім з’являється вже звичний, якого ніяк не визволять із полону Старків. І все б це було просто фактом з розділу «Приємно знати, що…», але ж який зворушливий момент, коли його старша племінниця впізнає у ньому тата… бачте, я все перекручу на свою користь, і якщо дати мені волю, то вийде, що «Мама» - це драма про пару чайлдфрі, яким на голову «падають» дві племінниці, що примушує їх переглянути все своє життя, щоб стати хорошими батьками. І якщо чоловік (як не дивно) більше готовий до цього, і взагалі, рідна кров все-таки, то жінка – явно ініціатор їхньої бездітності і на неї чекає еволюція від переконаної чайлдфрі до особи, що відчуває – материнський інстинкт присутній у більшості жінок, деякі просто потребують, щоб цей інстинкт у них розбудили. Ну а в ході цього духовного пошуку вона вимушена боротися зі своїми страхами, а дівчата – із важкими спогадами про минуле – чим вам не чорний кістлявий дух, який ховається під ліжком чи у шафі?

Але я якісь ігри розуму вам тут змальовую. Там дійсно привид, все честь по честі – містично і страшно. І знайте, (спойлер!:)) Ніколая не вбивають – а то я хвилювалася.

flat_cinema: (мімімі)
1. Не люблю фільми жахів, але Костер-Валдау та Честейн спробую


2. Тобі Стівенс гратиме капітана Флінта у  неканонічному серіалі каналу Starz. А раптом щось добре вийде? А ще цьому присвячена окрема новина на кінопоіску, що зовсім дивно.

3. Якщо Ви раптово є прихильником Кріса Хемсворта і ще не чули про [livejournal.com profile] hemsworth_chris - відвідайте цей затишний куточок;)
flat_cinema: (Default)
Намалювався тут у мене ще один фільм, про який не шкода написати. Причому абсолютно раптово, і від цього ще приємніше;)
Відвідала мене думка, що щось давно не дивилася нічого з Костер-Вальдау (ага, останнім часом все більше з фільмографією Каннінгема ознайомлювалась, навіть до "Маленької принцеси", що добрих півроку мирно зберігалася на вінті, дійшла, і не пошкодувала, але я відхилилася від теми)). І знайшла я фільм "Заблукалий" (Vildspor).
Фільм, який спочатку не дуже легко дивитися, але із часом звикаєш, і відірватися важко. Фільм, який повністю відповідає моєму уявленню про північноєвропейське кіно. Зважаючи на 90ті рр., без темних справ та наркобаронів не обійшлося. І молоді Костер-Вальдау та Міккельсен у головних ролях, і грають вони ой-ой як. Особливо перший, і, як мені здається, така думка виникла не тільки через симпатію до актора;)
А ще я люблю фільми, після яких актори створюють родини. Тому, наприклад, я ловила якийсь особливий кайф від перших 1,5 сезонів британських "Shameless", де незвично молодий Макевой зустрів Енн-Мері Дафф (дивно, але після того, як його герой "змився", а сам Джеймс пішов робити кар'єру у кіно, мене вистачило серії на півтори;)), тому на дует Костер-Вальдау та Нукаки (дивні ж у них імена) дивилася з особливим задоволенням. Правда, не знаю, до фільму, чи після вони одружилися, але хіба то важливо?)

Кіно, мабуть, на любителя. Але мені здалось досить непоганим.
flat_cinema: (Default)


Ох же ж красені в однакових піджаках! а 1 квітня вже дуже скоро...

Profile

flat_cinema: (Default)
flat_cinema

September 2014

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324 252627
282930    

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 12:52 pm
Powered by Dreamwidth Studios