flat_cinema: (Default)

Влітку я нарешті подивилася ті декілька сезонів «Доктора Хто», які відділяли мене від сучасності. А вчора долучилася до першої серії восьмого сезону. Новий Доктор – це завжди хвилююче, це завжди незвично, і завжди здається, що минулий був краще. Дуже цікаво, куди нас заведе Капальді та як зміниться тональність серіалу. Нова заставка, наприклад, мені дуже і дуже до вподоби.


«Легенди» - вже дві серії подивилася, і якось засумувала. Мені цікава інтрига персонажа Шона Біна, а вони, здається, хочуть зробити акцент на спецзавданнях, які у 90% з пальця висмоктані і абсолютно нецікаві. Нам би психологічну драму, а не стрілялки про агентів під прикриттям. А в цьому плані пілот був більш показовим та інтригуючим.


«Outlander» - після трьох серій подумалося мені, що така екранізація - це надто добре, щоб бути правдою. Але поки що у них все виходить. Сем Юен – ідеальний Джеймі Фрезер. А пісню з заставки кожен раз хочу знайти та записати в плеєр, і все якось руки не доходять. Сподіваюся, як закінчиться сезон, вони, як і в «Грі престолів», випустять саундтрек окремо, тому що це суцільна радість для вух. Ну, а інше – радість для очей. І так, це все ще екранізація жіночого роману, щоб ви чого не такого не подумали.

«The Knick» - неймовірно атмосферний і натуралістичний, як на мене, серіал про лікарню початку ХХ століття. Сценарій – як не поглянь – дуже гарний, персонажі – колоритні, антураж теж на рівні, але під час кров-кишки - brace yourself, це не легко, і завбачливо тримайте їжу подалі від поля зору (якщо раптом балуєтесь за переглядом). А Клайв Оуен, до речі, колись у майбутньому напрошується на «Еммі» за цю роль. І Содерберґ за режисуру теж.



Outlander

Aug. 7th, 2014 08:05 pm
flat_cinema: (Default)

Роман Діани Геблдон «Чужинка» (або «Чужинець» або просто-по-нашому, «Outlander») було опубліковано 23 роки тому. Очевидно, тоді сюжети про попаданців ще не були настільки соромітними, і твори, основною родзинкою яких було раптове переміщення героя в минуле з подальшою акліматизацією, ще можна було вважати літературою, а не графоманськими мареннями шизофреників чи просто фанфікшеном (проте, тут варто окремо підкреслити, що 99% попаданців у фанфіках потрапляють не в минуле, а в книгу/фільм/серіал, що взагалі, вибачте за тавтологію, окрема історія та благодатне поле для досліджень культурологів та психологів). Так от, трава була зеленішою, а популярні жіночі романи у порівнянні з сучасними популярними жіночими романами були практично як сестри Бронте, помножені на Джейн Остін.

З того часу Діана Геблдон написала ще не одну книгу про пригоди Клер Ренделл-Фрейзер. Після популярності першого роману вона багато чого могла собі дозволити, та й продовження так і просилося. А потім всім стало шкода розлучатися із давно знайомими та інколи навіть улюбленими персонажами. Тому чергова книга циклу публікується цьогоріч. Може, навіть вже вийшла, я не дуже цікавилася хоча б через те, що зійшла з дистанції після третього роману. І, до того ж, набагато цікавіше було роздивлятися промо фото до серіалу, роздумуючи, що ж вийде у каналу Starz. Офіційна прем’єра ще попереду, але пілот в інтернеті вже давно, тому можна скласти перше маленьке враження про те, що ж вийшло.



По-перше, тут до книги поставилися із таким трепетом, якого можна було б очікувати від ВВС, а не від «кров-м’ясо-цицьки-порнуха-ололо» Starz – із екскурсом в минуле героїні, з роздумами, що начитує закадровий голос, поки на екрані нічого не відбувається. Але досить атмосферно. Ні, навіть не так – дуже; цю британську-післявоєнну атмосферу можна просто на хліб намазувати. Ну а атмосфера XVIII століття здебільшого ще попереду, хоча те, що нам показали, теж виглядає досить непогано. Не знаю, кому подякувати – але це напевне треба зробити – за те, що взяли на ролі шотландців справжніх шотландців. І тут ми переходимо до другого пункту.



По-друге, акторів підібрали філігранно. Воно й по промоматеріалам було видно, але в динаміці, в контексті хотілося подивитися. Тобіаш Мензес тут не тільки найвідоміший (чи мені тільки здається, що Едмара Таллі, який з’явився у двох серіях «Гри престолів» у третьому сезоні, всі мали запам’ятати?), але й грати йому тут найцікавіше, якщо подивитеся – зрозумієте. Катріона Белфі та Сем Юен у порівнянні з Мензесом і взагалі маловідомі обличчя (хоча, якщо вам необхідна маленька позитивна трошки банальна різдвяна дрібничка, то «Принцеса на Різдво» з Юеном може стати у нагоді). А ще тут є неперевершений Грем Мактавіш, у якому мало хто побачить Дваліна, але він там є, і більше, ніж ми думаємо (у його героя навіть старший брат-книголюб є, кажу вам з висоти прочитаних книжок ;)).



Дійсно, вийшло несподівано непогано. Це варіант «Starz для романтичних дівиць та домогосподарок», що саме по собі досить дивно, але чому це має бути погано? «Outlander», скажімо, набагато кращий за зимові «Black sails». Далі обіцяється історично-пригодницька мелодрама з шотландцями в Шотландії, і якщо ви небайдужі до кілтів чи суворих пейзажів, то це просто must see.



flat_cinema: (мімімі)

Це своєрідне щастя – коли є герої історій, що зростають разом з тобою. Якщо в фільмах це виходить само собою (хоча б візуально), то в мультфільмах все цілком і повністю на совісті творців. Чотири роки тому, коли дракони, так само як і вікінги, ще не були таким мейнстрімом, вийшов чудовий мультик «Як приборкати дракона», що був не схожим на класичну казку, але водночас був справжнісінькою казкою. Там був чудовий концепт, а хлопці не боялися нічого – і цим підкорили. Ну, і драконами, звичайно. Тепер вийшов «Як приборкати дракона 2» і я, якщо чесно, не знаю, як там було з очікуванням цього мультика у малих, які чотири роки тому подивилися першу частину, але у мене рівень очікування стояв стабільно на максимумі.

Герої виросли, історія теж виросла – причому в багатьох сенсах, і Гикавка помітно змужнів ;) Дракончиків нову порцію намалювали (все одно, нічна лють поза конкуренцією) та справжнього антагоніста зробили нарешті. Сильно хочеться подивитися тепер в оригіналі, щоб почути, як тут співають Батлер (не сказати, що ми раніше не знали, «Привид опери» назавжди в нашій пам’яті) та Кейт Бланшетт. І дуже кортить якось дізнатися, чому ці альфа-дракони здаються такими знайомими візуально. Серйозно, порилася по книжним полицям, змахнула пил з дитячих «енциклопедій» про динозаврів, передивилася всі картинки – не те! Тепер у роздумах стосовно цього ;)

Взагалі, не можу пригадати такого чудового сиквелу мультфільму, і якщо не намагатися вирішити, яка ж частина краща, ми без варіантів отримаємо чисте, незіпсоване, концентроване щастя. Те, чого нам зараз так не вистачає.


flat_cinema: (Default)

Із кінокоміксами у мене цього року якось не дуже: нове соло капітана Америки навіює відверто неприємні спогади про нуднющу першу частину, а людина-павук теж пройшла повз, але тут вже «нічого особистого». Але «Люди Ікс»! Їх я аж ніяк не могла пропустити, особливо зважаючи на те, як ми всі на них чекали. Як старанно нас підготовлювали епічними, драматичними і інколи загадковими трейлерами. Ну а каст, каст – «Перший клас», який, пробачте за тавтологію, був першим, що взагалі потрапило у цей бложик, у плані акторської команди був просто мрією, то тут додався ще й Дінклейдж. А він, вибачте мою попсовість, додає +100 до будь-якого фільму (от знаєте, я тут днями дивилася кіношку «Справа в тобі», де наш герой дуркує в ролі продавця-гея, і знов усвідомлювала, що у випадку якщо єдиний привід подивитися романтичну комедію – це участь в ній на ролі третього плану карлика… то щось, м’яко кажучи, не дуже з цією романтичною комедією; до речі, завдяки цим +100, які він приносить будь-якому фільму, «Справа в тобі» отримує навіть не мінусову оцінку, але виключно завдяки цьому). Коротше кажучи, «Люди Ікс: Дні минулого майбутнього» були для мене першим довгоочікуваним фільмом цього ненормального 2014 року.

Ну, куди вже дали тягнути – мені сподобалося. Але тут дещо цікава ситуація виходить: уявіть, що у вас є чудові інгредієнти, з яких апріорі вийде смачна страва. Тому що інакше бути не може. Але яка саме вона буде на смак ви ще не знаєте, і це своєрідна інтрига. А потім виявляється, що все смачно, добре, але… очікувано, без несподіванок. Але це ж не варто вважати недоліком? Улюблені мої на місці, тема мандрівок у часі та роздуми про те, чи можемо ми щось змінити, або наші дії, навпаки, поставлять події саме на той шлях, який ми знаємо і хочемо його уникнути – це завжди чудово. Тобто, все наче і непогано (якщо ви чекали від нових людей ікс детективного трилера то, кхм-кхм, будете сильно сварити фільм), але синдром завищених очікувань. Це я декілька днів після перегляду почекала, прислухалася до вражень та почуттів. Треба було очікувати новий фільм-комікс від Сінґера. А мені хотілося, щоб і «Перший клас», і мандрівки в часі, і паралельні сюжетні лінії, і все-все-все. Але наприкінці, все ж, хочеться щось хороше про фільм сказати; ну там, хоча б те, що рейтинг 8,6 на IMDb на дорозі не валяється, а значить, що мої завищені сподівання – мої проблеми, як і зазвичай.



s04e05

May. 5th, 2014 05:30 pm
flat_cinema: (Гра Престолів)

Я б сказала, що нова серія дещо нуднувата. Але вона повертає сюжет у більш-менш звичне русло. Але вона повертає нас до часів першого сезону, де теж любили вбивати картинно та ефектно (це я про Джорі думаю, якому Джейме загнав кинджал в око) і було Орлине Гніздо (а діти ростуть, і нічого з цим не поробиш – маленький Робін не тільки досить здоровим та великим виглядає, але і якимось підозріло адекватним). Звичайно, є питання: нащо Алейна племінниця, а не дочка? нащо все це з Локком? Але все це не принципово. Коротше кажучи, прийшли нудні Беньофф та Вайс, все повернули на свої місця, при цьому встигли погратися у фанфікшен. У Вестеросі і досі все ще гірше. Але там є Под. І тут буде Под, радіємо ;)




More Podrick Payne )

flat_cinema: (Default)

«Клондайк» – це просто щастя. Серйозно, Discovery зробили мені дуже добре, навіть краще, ніж History із «Вікінгами». Суворі хлопці, з яких цвяхи можна робити, копають, п’ють, вбивають та мокнуть під дощем. Джек Лондон додається безкоштовно (все інше, як ви розумієте, у тих місцях незадарма). Зрозуміло, що розвиток характерів – для головних героїв, принаймні – від юнацького ідеалізму до такого, клондайкського, прагматизму, інші – просто непересічні особистості, до яких точно не слід повертатися спиною. Причому неважливо, це священник, кримінальний авторитет чи представник закону, якого раптово таки занесло у цей дикий край.

А ще я кожного разу затамовую подих, коли бачу Ричарда Маддена з вовком. Це, між іншим, не тільки у титрах (чудова заставка, просто неймовірна!), але і в самому серіалі може бути. Все таки, про Робба Старка неможливо забути ;(


Лайно

Dec. 6th, 2013 06:08 pm
flat_cinema: (Default)

«Лайно» - це кіно не просто хороше (важке, захопливе, неприємне, часом відразне, варте уваги), але й актуальне. Особливо якщо подивитися на останні новини, пов’язані з представниками закону. Якби цей фільм показували курсантам… коротше кажучи, цікаво було б подивитися на результати такого експерименту.

Джеймс Макевой грає тут просто нереально. Цього року він не втомлюється мене дивувати, і раптово усвідомлюєш, що часи, коли цей хлопчина бігав своїми копитцями Нарнією або навіть плентався вулицями Дюнкерку, мріючи повернутися до життя, яке було незворотньо зруйноване Камбербетчем і 13-річним дівчиськом, залишилися далеко у минулому. Бо тоді він був молодим та багатообіцяючим, але і його могло занести у «Особливо небезпечного». А тепер Джеймс спокійно собі посідає місце у новому поколінні блискучих англійських акторів, що у перспективі здатні замінити старий цвіт британського акторства. І це дуже радісно.

Ну і ще одне, щодо «Лайна» - сідаючи за перегляд, пам’ятайте, чого можна очікувати від Ірвіна Велша.



Транс

Jul. 13th, 2013 10:09 pm
flat_cinema: (Default)

Уявіть собі порожній пляж та прохолодне море. Повний штиль. Ви нікуди не поспішаєте. Єдине, чого вам не вистачає – зануритися у воду. Ви повільно заходите у море відчуваючи райську насолоду. І тут раптом шторм, дев’ятий вал накриває із головою і тебе затягує… А тепер я порахую до трьох… один, два, три, і ви сядете дивитися фільм «Транс» і вас так само затягне. І вам це сподобається.

Ну от, погралися трохи ;) Якщо коротко – то для мене (поки що, але і це вже зовсім не мало) «Транс» – кращий фільм 2013 року. Так, була добра фантастика, милі мультфільми, але їх марно порівнювати, бо такий магнетизм, як у нової роботи Бойла, зустрічається дуже рідко. Мені взагалі здавалося, що такі фільми зараз не знімають, що вони вже минуле, як фільми Фінчера з 90-х.

От так і виявляється, що найкраще у Бойла виходять історії, де підозрілі герої, що експериментують зі свідомістю, роблять щось незаконне, а потім намагаються не просто вижити, а зірвати куш. І обов’язковий шотландець у головній ролі. МакГрегор, мабуть, too old for this shit, на вахту заступив МакЕвой. І тут я маю сотий раз сказати, як же я його люблю! Прямо не знаю, що ще додати до цього. І «жодний шедевр не вартий людського життя», правда ж?

flat_cinema: (фріман)

У мене тут зібралася трійця фільмів із Батлером, які я переглянула, але так і не спромоглася щось про них написати. Виправляюся, і, до того ж, обходжуся малою кров’ю – по декілька речень на кожну кіношку. Деякі з цих фільмів на більше явно не заслуговують.

Спочатку був спонтанний перегляд «Chasing Mavericks». Це, безперечно, краще, що я бачила з Батлером за останні… вже ніхто й не пригадає, скільки років. І історія добра, і все красиво, і просто радісно, що нарешті не шкода часу, який витратила на перегляд фільму з Батлером. Але на цьому приємності закінчилися.

«Playing for Keeps» - це якийсь безперервний фейспалм на 100 хвилин, де все банально та нудно. Зрозуміло, що Батлер хотів побігати з м’ячем та в черговий раз зіграти батька чи щось схоже на батька після чого залишається побажати йому купу дітей, щоб у нього не залишалося часу на такі дурниці, але це того не варте.


Де видають медальки значки «Я подивився «Movie 4»? Бо за таке слід нагороджувати, я вважаю. Мені страшно уявити, що люди, які це виробляли знімали, очевидно, вважаються нормальними, дієздатними і по вулицях вільно ходять, але батлерівський вихід був майже феєричним. А ще стало очевидно, чому у Джекмана не було шансів взяти «Оскар». Після такого-то, прости Господи.

І тепер, у рамках дослідження «Батлер за минулий рік», ось що можна підсумувати: він і досі зі всієї сили намагається зніматися у фільмах, під час перегляду яких хочеться облити екран бензином та, з вигуками «Єресь!», підпалити. Але з «Chasing Mavericks» вийшла осічка, що не тільки радує, а й взагалі оптимізм якийсь пробуджує відносно батлерівської кар’єри. Як знати, можливо, «Olympus Has Fallen» вийде таким бадьорим бойовичком, або «Dynamo» (організуйте вже там у своєму Лос-Анджелесі футбольну команду кінозірок та грайте, а не мучте екрани) можна буде подивитися без наслідків для психіки хоча те, що Батлер грає Безрукова, змушує замислитися.

flat_cinema: (мімімі)
Якщо казати про мужикастих шотландців, то у перших рядах, безперечно, опиниться він. ДжЕрард БАтлер. Не Жерар, не ДжерАрд і не Джеральд. Найдивніше, що це і досі деякі не можуть запам'ятати - на вихідних може хтось бачив на головній кінопоіску прем'єру озвученого трейлеру Playing for keeps, де головного нашого героя, цього "мущіну нарасхват" підписали Джеральдом. Ну, майте совість, він же не тільки з "Дракули 2000" вистрибнув!
Але знаєте, сумно, що серед його останніх фільмів мені сподобався тільки мультик про драконів. Хоча можна ризикнути та подивитися, наприклад, Chasing Mavericks, але якось згодом. Сьогодні ж бажаємо йому всяких шотландських радощів. І щоб він добре грав у добрих фільмах.
дракони
І так, дракони!;)
flat_cinema: (мімімі)
От знаєте, буває, що читаєш про якийсь проект, який тільки збираються знімати, і просинається цікавість. І думаєш – подивлюся. Або ні, ще краще – чекатиму. А потім, коли проходить двісті років, і цей фільм нарешті потрапляє до найближчого кінотеатру… мені стає ліньки. А потім, подивившись вдома, думаєш: «і чому це на «Білосніжку та мисливця» мені не було ліньки йти, а на «Відважну» - навіть дуже?». Пропустимо єдину причину «Кріс Хемсворт», і перейдемо до цього концентровано-шотландського мультфільму.

Мені дійсно сподобалося! Я взагалі не можу себе назвати особливим фанатом мультиплікації, але тут мені сподобався саме мультфільм, а не тільки якісь складові типу рудого дівчати із луком, купи шотландців чи кавайних ведмедиків. Місцями доводилося сміятися вголос, що зі мною взагалі-то не дуже часто стається під час перегляду чого б то не було, а мультфільмів – особливо. І можна було б багато писати про відьму та її сервісний центр, про трьох Фредів-Джорджів Візлі малих, ведмедя у посудній лавці. Але найкрутішими залишаться угарні шотландці та їхні веселощі.
А в іншому «Відважна», мабуть, звичайний мультфільм – всякі там сімейні цінності, пошук себе, людина людині друг товариш і брат та невибагливі пісні про це.
flat_cinema: (Default)
Тут раптово Гугл говорить, що

і мене накриває приємними дитячими спогадами про те, як я долучалася до культового космічного серіалу. Але спогади якісь досить хаотичні, сюжети відійшли на другий  план, залишивши тільки загальне враження чогось космічно-легко-пригодницького. Я зараз читаю "Ученика воїна" Лоїс Буджолд, тому це враження зі мною постійно. Але, відволікаючись від інопланетного аристократа, що розважається у космосі у стилі деяких членів "Ентерпрайзу", перейду до простих хлопців Джима Кірка та компанії.
І з компанії цієї мені першим пригадується чудовий та дуже колоритний інженер-шотландець Скотті, якого я впізнаю із тисячі у букві "е" у слові Google. Він, мені здається, затьмарює інших членів екіпажу за винятком головної парочки, але на те вони і головні. В останньому фільмі (єдиному, який я дивилася) у цій ролі зажигає Саймон Пегг, що стає ще одним приводом порадіти;) Інші ж Ухури, Чехови та навіть - вибачай, док - Боунс, плентаються десь позаду. Хоча я завжди сподівалася, що доктор Маккой врятує всіх вбитих та недобитих Кірків та Споків;)
Ну а Кірк та Спок - це парочка майже така ж хрестоматійна, як Холмс та Ватсон  може я і єретик. І хоч Спок мав прикольні вуха та брови і витворяв пальцями різні корисні та прикольні штуки (різні там захвати та привітання), Кірк мою юну уяву хвилював набагато більше... Пропускаючи дівчачо-рожеву частину, можу сказати - тепер я майже пишаюся, що колись моїм ідеалом був капітан "Ентерпрайзу";) Це були часи, коли хороші хлопці завжди опинялися кращими за поганих, з найкритичніших ситуацій завжди знаходився вихід, і нас не намагалися шокувати. А кольори-то, кольори! От дивишся, і здається, що це який-небудь космічний "Бен Гур". Тільки там, де не ступала нога людини;)
flat_cinema: (Default)
Поки потихеньку виходять серії «Кінця параду» - Едвардіанська епоха + Камбербетч + екранізація роману, де за планом нас чекають суфражистки, аристократи та Перша світова війна. Поки ТЕТ показує другий сезон «Гри престолів», точніше, показує рекламу, інколи перериваючись на серіал, а я все думаю – скільки людей хоч дивляться цей канал о 23 по буднях? Я, наприклад, цілеспрямовано сідаючи за перегляд, успішно задрімала під час реклами, але з’ясувала, що наше телебачення – мало того, що показує новий сезон через три місяці після його закінчення у США, так ще й українською, у власному – не UA-team’івському – перекладі. Здається, це мені таки не наснилося, але, в будь-якому разі – респект їм за це.
Поки все це випускають та показують, я тут напишу про один чудовий британський серіал зі специфічним гумором, «зав’язаним» на смертях та нещастях, страхах, сексі, нетрадиційній сексуальній орієнтації та ще багато чому досить цікавому. Це – «Сирени».

Коли комусь стає погано, машина «швидкої допомоги» мчить щосили, щоб допомогти. Якщо це «погано» - коли спину прихопило під час сексу у авто, то туди приїде і поліція, а може – і пожежники – щоб витягти тіла, що застрягли у машині. Так медики Стюарт, Ешлі та Рашид зустрінуться з копами Максін та Райаном, а потім і пожежники з’являться, де, волею сценаристів, серед біомаси буде виділено Крейга.
Або не зустрінуться. Але все рівно знайдуть, чим себе зайняти. Усього шість серій одного сезону, але як багато у них умістилося! І, якщо чесно, то про сюжет більше навіть не хочеться розповідати. І хоча сказати, що це такий британський варіант «Друзів», не можна – тут є і багато чого невеселого. Але мені було добре під час перегляду.
І на правах реклами: Ричард Мадден тут гарний до неподобства, одягається як сучасний франт (а не Молодий Вовк у хутрі та сталі) і грає ґея.

І ще - друге слово у першій серії було "fucking". Тут не соромляться англійської мови;)
flat_cinema: (Default)
У Евана МакҐреґора сьогодні день народження. Евану МакҐреґору сьогодні 41. І я люблю цього шотландця)

І я дивлюся "Початківців", нарешті. Фільм дуже приємний. І виявляється, що доречних епітетів мені знайти не вдається...  я очікувала побачити щось схоже на угарне кіно про Філіпа Морріса, але "Початківці" трошки сумні і дуже життєстверджуючі. Мені дуже сподобалися вставки-вирізки з журналів 50-х років. І я люблю Пламмера (особливо у "Звуках музики":)). Цей фільм надто вже відрізняється від того георгіансько-вікторіанського, що я дивлюся останнім часом...І це мені також сподобалося;) До речі, МакҐреґор та Пламмер, виявляється, схожі один на одного, але я це бачу лише у цій сцені:
flat_cinema: (Default)
Поки останні березневі дні змінюють один одного, а сніг то випадає, то тане, я продовжую свій вікторіанський кіномарафон. І зараз я буду не дуже довго і не дуже нудно писати про деякі фільми, що опинилися якщо і не довгими, то нудними :/
Номер раз - "Адам Бід". Екранізація роману Марко Вовчок Джорджа Еліота, який насправді не він, а вона з ім'ям Мері Еванс. Не знаю, що саме там було у романі, але твір цей писано точно не за канонами Джейн Остін та сестер Бронте. Ні тобі прекрасного аристократичного головного героя, ні чесної/незаможної Попелюшки...Тільки сільський тесляр, закоханий у дуже красиву і дуже дурну дівчину, однозначно негідник капітан та  зануда високоморальна дівчина.
Під час відчайдушної боротьби зі сном, що під час перегляду цього кіна виявилося справою нелегкою, розважалася стоп-кадрами. Наприклад, ось такими:

Ох, ну подобається мені Йен Глен. До речі, він тут із Сюзанною Харкер ( її прадідусь дружив з Бремом Стокером, так що Джонатан Харкер став Харкером через велику дружбу, не інакше;)) так добре зігрався, що вони швиденько одружилися. Про сюжет - тут 2 питання: "Хто винен?" і "Що робити?". Нудно-реалістично-соціальний роман, який ніби створений для того, щоб його вивчали у школі, принаймні, мені здається, що таку хрєнь нам постійно намагалися нав'язати у старших класах на уроках літератури...І після таких сюжетів у мене єдиний висновок/відповідь: баба-дура, от що ж ще скажеш...
Номер два - це ще одна екранізація "Лорни Дун", яка не вийшла от просто усім у порівнянні з фільмом 2000 року. І героїня стара виглядає не такою молодою, як повинна, із Джоном щось не так, головний злодій - він же Шон Бін ходить із золотим зубом, і так мало з'являється на екрані, що нічого не рятує. А, ще тут є симпатичні схід/захід сонця, мало не забула.
Фільм складається із затягнутих уривків, сюжет має не так вже багато спільного із новою екранізацією. Та, новенька, сприймається мало не шедевром після цього...мм...кіна.

Ну, і на останок ще маленька байка: Шон Бін розповідав, що його середня дочка у дитинстві не могла дивитися цей фільм (та його, як виявляється, взагалі проблематично дивитися) через те, що стається з його героєм. Не те, щоб вона дуже переймалася цим, їй просто не подобалося;)
На сьогодні досить, але це ще не кінець, я так відчуваю.
flat_cinema: (Default)
На безкрайніх просторах британського костюмованого кіно чого тільки не побачиш. Причому, зустрічаючи всюди ті ж самі обличчя, чуючи ті ж самі слова... навіть приємно стає, що щось залишається незмінним.
Сьогодні, наприклад, я дивилася "Лорну Дун" і насолоджувалася відчуттям дежавю. Так, скажімо, головний злодій - це ж пан Мізинець, тому його підступність легко читається по обличчю:

А у екранізації 1990 року, яку, так може статися, я навіть подивлюся, цю ж роль виконував Шон Бін. Цей факт, мені так здається, робить жахливого Карвера Дуна більш...багатогранним;)
Зараз я напишу про те, що сама Лорна тут схожа на молоду Хелену Бонем-Картер, а Джон Рід має такий зворушливий вигляд хоббіта, що тільки й чекаєш, як він запалить свою трубку...І про Пітера Вона, він же голова клану Дунів, він же мейстер Еймон з нічної варти. Про Джеймса Макевоя зразку 2000 року не можу втриматися

і про одного австралійця, якого занесло у ці суворі місця

Ну а ще тут на фоні зелених пейзажів під дудіння волинок розгорятається історія про боротьбу чесних людей із кланом злодіїв, які вбивають батька головного героя - з чого все тільки починається, і гг хоче помститися. А потім сюди підключаються хвилювання, пов'язані з престолонаслідуванням, і виявляється, що для простих людей не дуже й важливо, хто саме сидить у столиці на залізному троні...
Історія така історія...
flat_cinema: (Default)
Щось немає про що написати, тому будуть дрібниці. 
"Акації" виявилися таким добрим-спокійним фільмом, який приємно подивитися, незважаючи на те, що там мало дії і мало діалогів, а отже, я повинна засумувати, вимкнути і заснути. Дякую, [livejournal.com profile] mevoxem :) А ще у нетрях винта було знайдено міні-серіал про Казананову з О'Тулом та Теннантом, який також пішов у мене пречудово.
Але, насправді, цей пост з'явився тільки заради цього -

У мене перед очима вже промайнув такий ряд...цікавий такий;)
flat_cinema: (Default)
Поки "Абатство Даунтон" повільно перетворюється на щось для мене надто сентиментальне, доводиться "розводити" його чим-небудь. А якщо подивитися на фільмографію Меггі Сміт/ Г'ю Бонневіля/ Джуліана Фелловза, можна знайти ще один спільний проект – «From Time to Time».
Фелловз у своїй стихії - старий будинок з купою секретів посеред тихої та сонної Англії, Меггі Сміт у ролі бабусі-аристократки, Бонневіль у ролі батька (він для мене найкращий містер Беннет, як не дивно) та ще й у формі – цього разу він володар морів. А якщо подивитися на акторів, що грають різних слуг у цьому кіні та в «Даунтоні», складається враження, що це – репетиція серіалу.
Приємний фільм, з оригінальною доріжкою так взагалі дуже добре, голос Сміт того вартий. А тепер піду далі дивитися «Абатство Даунтон». Мене, звичайно, радує сір Джорах Мормонт містер Глен, але щоб без спойлерів – ну бабський другий сезон, вже мильною оперою починає тхнути віддавати і тільки леді Чаттерлі та її коханця не вистачає… але що вже там, і хоч другий сезон для мене поки що поступається першому, саме другий більш популярний та золотим глобусом нагороджений. Подивимося, маю надію, що Фелловз щось приготує смачненьке, вб’є когось, наприклад…;)
І ось дещо миленьке-солоденьке:
flat_cinema: (Default)
The Decoy Bride - це абсолютно не напрягаюче та неоригінальне трохи більше, ніж повністю, кіно. Тут є Шотландія, Теннант та приємна музика, і несподівано виявляється, що це можна і подивитись. Ну, принаймні, я це із здивуванням зрозуміла десь на середині фільму, а після того, як Девіда одягнули у концептуальні штані у клітинку та дали волинку...життя покращилося) А от якби там весь цвіт шотландських мущщін було представлено...ух, страшно уявити як би всі ломанулися у Шотландію який добрий фільм вийшов би.
Пригадала схожий, але нудний Leap Year . Якщо The Decoy Bride таки локалізувати "Що можна знайти у Шотландії"...це буде гуд;)
flat_cinema: (Default)
Здається, у Трієра цього року улюблена справа - спрямовувати катастрофи на світ/людство. "Меланхолія" - то зрозуміло, але його Zentropa Entertainments випустила ще й "Perfect Sense" ("Останнє кохання на Землі"). Мабуть, він послідовний. І я все не можу визначитися: в кіно він такий же троль,як і в житті?

Profile

flat_cinema: (Default)
flat_cinema

September 2014

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324 252627
282930    

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 12:56 pm
Powered by Dreamwidth Studios