flat_cinema: (Default)

Спочатку тут має бути довга та нудна історія про мій досвід перегляду індійського кіно, насичена дитячими туманними спогадами про аж один фільм (ще точніше – про один епізод, із танцями на битому склі). Можна ще пригадати індійське, так би мовити, імперське кіно – «Повстання» та «Готель Меріголд»: багато англійців і не так багато славнозвісного колориту з танцями та слонами (хоча ні, брешу, у «Повстанні» все це було, і, як мені здалося, зовсім не у малій кількості). І що дивно – де б не розгортався сюжет: в Індії часів повстання сипаїв чи в Індії початку ХХІ століття, англійці почуваються там господарями. Але я відволікаюся. А то ще доведеться пригадати два останніх фільми про Шарпа, а це такий сором… тому не будемо про сумне, а будемо хто б міг подумати про веселе. Веселе, зворушливе та чудове індійське кіно. Без пісень, слонів, англійців та майже без танців. Такого я точно раніше не бачила.

Визначити жанр «Барфі!», здається мені, досить важко. Коли прочитаєш опис – так і уявляєш поганеньку мелодраму, такий собі роман Спаркса, дія якого розгортається не в Кароліні, чи де там, а в Індії. І перші хвилин п’ять фільму намагаються цю думку у наших головах утвердити. А потім починається…

Наступна година балансує між комедією у стилі Чапліна (чого тільки сцена з відкриттям пам’ятника варта – така жирнюча цитата, а потім ще і фігура Чарлі ненав’язливо промайне у кадрі), мелодрамою та фільмом про божевільню (привіт «Принцесі та воїну» і «Доктору Хаусу», наприклад – щоб було зрозуміліше, а то, знаєте, серіал «Дурдом» теж про божевільню, але, все ж, трохи не той випадок). Взагалі, там стільки всього «намішано», що я вже думала нотатки робити, але врешті-решт махнула рукою та просто насолоджувалася.

На окрему згадку заслуговує епізод з носовичком, що дуже нагадує «Операцію «И»». Після нього мені дуже цікаво стало: 1) Гайдай це звідкись «процитував», чи це оригінал? 2) Наскільки відомою є «Операція «И»» у світовому масштабі? 3) Чи у мене синдром пошуку глибинного сенсу, а ця сцена – просто комедійний епізод?

Далі помалу підключається ще декілька жанрів, але то вже мабуть зовсім спойлери, тому мовчу-мовчу. Тільки скажу, що після перегляду враження таке: це як «Босоніж» Тиля Швайгера (навіть назви у них дуже подібні – «Barfi!» та «Barfuss»), тільки в Індії і часом дуже вдало стилізоване під німе кіно. А я дуже люблю «Босоніж» і німе кіно, в принципі, також, так що це просто щастя якесь.

Але на цьому позитиви не закінчуються. Ех, бачили б ви, як шикарно грають Ранбір Капур (онук Раджа Капура) та Пріянка Чопра! Коротше кажучи, фільм йде в колекцію улюбленого, повторний перегляд(и) внесе більше ясності (і може, мені взагалі не сподобається), але у тому, що цей перегляд буде – не сумніваюся, а це вже показник.

Як на мене, «Барфі!» - кіно абсолютно чудове. І ще – виявляється, 2,5 години фільму на хінді з субтитрами – це зовсім не страшно.

flat_cinema: (Default)
— Не хочу помирати!
— А чого ж ти хочеш?
— Хочу піти в кіно.
— На який фільм?
— А що зараз доброго?
— Є приголомшливий фільм — «Мертва рівнина». Дія відбувається на «півночі», фільм про труднощі життя безробітного, чорно-білий, його знято вручну любительською камерою…
— Вбийте мене! (с)

Тепер вже офіційно всі будуть або голосно любити або голосно ненавидіти «Артиста», тому і я напишу. Я серед тих, хто буде любити, передивлятися і знов любити.
Я вперше почула про цей фільм під час Каннського кінофестивалю, і сама ідея такого кіно у 2011 році здалася мені дуже привабливою. Але тоді у мене був трейлер на 2,5 хвилини, декілька фото та новини про фестивальний успіх. А потім я порушила свою настанову «подивитись чорно-біле німе кіно на найбільшому кіноекрані, який зможу знайти» і познайомилася з «Артистом» завдяки скрінеру з глибин інтернету. Наступного дня я знов його передивилася, і знов пообіцяла собі відвідати кінотеатр. На сеансі не було й 10 людей, інтертитри у нашій локалізації не обійшлися без глюків (наприклад, декілька титрів повторювались двічі), але ніщо не змогло зіпсувати враження, і коли музика припинялася, було чутно вибухи з сеансу у сусідньому залі. Але це все не цікаво.
Так, сюжет простий, але тут такі відсилки та цитування! У Джорджі Валентині бачать Джона Гілберта, Дугласа Фернбекса (ну і Рудольфо Валентино також відчувається), а в Пеппі Міллер – Джоан Кроуфорд та Грету Гарбо. Фільм «Зорро» - це дійсно «Знак Зорро» 1920 року з Фербенксом, а мушкетер-Дюжарден чим не мушкетер-Фербенкс?

Коли ж головний герой грає роль супергероя – це вже Агент 117, із песиком – привіт Тінтіну. Ну а від думки, що в одному з фільмів Пеппі її партнер – Еррол Флінн (так, з обручкою) я нікуди не можу подітися.

Хазанавічус (по той бік камери)-Дюжарден-Бежо. Наглядне самоцитування.
Можна ще шукати та – я впевнена – знаходити подібні цікавості, писати про акторів, музику, режисуру. Але найголовніше те, що «Артист» може зачарувати, може примусити відчути себе глядачем часів дитинства кінематографу, неначе ти Сесилія з «Пурпурової троянди Каїру», а в залі є місце для дива.
«Артист» - це фільм-мрія режисера, а його Оскари, можливо, свідчення мрій академіків про Золотий Голівуд?
flat_cinema: (Default)
Ну, з моїми екстрасенсорними аналітичними можливостями хоч когось з переможців вгадати - неабияке досягнення. Ну, не рахуючи ті випадки, де усе очевидно (як Портман та Ферт на тогорічному Оскарі). Минулий рік був не такий напружений навіть на Оскарі як цей - на Золотому глобусі. Так що Оскар буде цікавим, сподіваюся. Коротше кажучи, напишу про те, що було небайдуже.
Кращий фільм. Комедія - це був "Артист", я в нього вірила, знала, відчувала, а зараз радію. Хоча й не бачила фільму, але трейлер затерто до дірок, і кортить подивитися просто немає сил. До речі, у тому нещасному 2хвилинному трейлері Дюжарден божественний, тому і його нагородження було омріяним мною та заслуженим в принципі, нехай пробачать молоді-талановиті Гордон-Левіт та Гослінг, які мене також радують) Кращою драмою я бачила "Прислугу", але "Нащадки" - мало не єдиний фільм з драматичної номінації, який я ще не дивилася. Але подивлюся, причому уважно та с упередженням (і Клуні також отримає свою порцію уваги - він класний, але Бреда Піта критики ображають, а актор він чудовий, і дуже цікаво, як там Фасбенедер у "Соромі");) А Октавія Спенсер - ще одна моя фаворитка, і я дуже рада.

Один з улюблених моментів у трейлері на 0:27-0:35;)
Взагалі-то, у Меріл Стріп я не сумнівалася, але мені імпонувала і Віола Девіс, наприклад. Глен Клоуз, судячи з трейлера, зіграла надзвичайну роль, і я би раділа, якби вона отримала нагороду. Але Меріл-Залізна-леді така, що від неї дух перехоплює.
Кращий сценарій, звичайно, "Опівночі в Парижі", а анімація - "Тінтін".
Щодо серіалів, взагалі-то, мені було важливо тільки: "Гра престолів". Пітер Дінклейдж.
Серед комедійних серіалів- номінантів жодного не бачила, а єдиною драмою з номінантів була вже вищезгадана дитинка Мартіна та канала НВО. І серед номінантів на кращі головні ролі у мене не було фаворитів, відповідно) Але за Клер Дейнс я рада, бо пам'ятаю по іншим ролям.
Ну, просто повішу фото, скажу - Джаматті, Пірс, Роббінс мені здаються серйозними конкурентами;) І додам - а "Гра престолів" просто іграшки, от далі буде справжня жара - тоді і глобус у них з'явиться;)

Я читаю "Бурю мечей" та пристаю до людей: - Уявляєш, Тіріон одружується на спойлер! Ні, ну ти уявляєш: він і вона!
 - Ну а чо, він же головний мачо 2011 року...


І - на останок, стопіцоте здивоване: Ну як, як вони формують номінації? Як 50/50 і ще багатенько не зовсім комедійних фільмів опинилися в комедіях (таке середньовічне розуміння комедії, де все добре закінчується? Щось сумніваюся 0_о)? Як той чувак з фото вище став актором другого плану? А відповідь приходить тільки одна, з "Автостопом по галактиці" - 42...;)

flat_cinema: (Default)
Колись давним-давно Мурнау зняв "Носферату", де головний герой - вампір, був настільки відразливим, що мамадорога, і тому швиденько з'явилися та розповсюдилися слухи, що цей актор (Макс Шрек) і справді вампір. Це були далекі 20-ті рр, тому це сприймалося не так, як сьогодні. Ну, мабуть.

Через багатенько років було знято фільм "Тінь вампіра", де якраз цю історію оживили, та ще й з геніальним Дефо. Так до чого я веду? Кінотеатр, що мені по дорозі, весь завішено "Висоцьким". Заради розваги щойно вирішила почитати, що там люди кажуть про виконавця головної ролі - справді розважилася. Тут вже впізнають по вухах, по шиї, по тіні на стіні та аурі над головою. Але потім стало нуднувато. Якось без креативу... може, це - клонований двійник-реінкарнація, а?
І потім, років через "дцять" можна знімати таку собі "Тінь видатного радянського актора, співака і поета (бард), класика жанру авторської пісні, автора низки прозаїчних творів, заслуженого артиста РРФСР (1986, посмертно) і лауреату Державної премії СРСР (1987, посмертно)". Ні, нуачо, дійсно.
І про сумне. Вже 3 серію "Хаусу" зовсім не тягне дивитися. Більш нікакущого сезону ніколи не було, але радує, що і не буде. Чи Едельштайн, що надто "запонтовалась", своїм раптовим уходом акуратненько накрила сюжет кришкою (але це ж не привід придумувати такі позорні серії), чи всі вже настільки видохлися, що в конвульсіях вичавлюють з себе того нещасного "Хауса". І тут саме місце для хрестоматійного: для мене цей серіал закінчився на такому сезоні (просто ще не вирішила, на я кому саме). Але я точно знаю, що коли "Хаус" йшов по СТБ в 2009 - це були його золоті часи;)
flat_cinema: (Default)
 А виявляється, в Одесі показували "Артиста". Ох, кортить подивитися вже не перший місяць. Німе кіно у 2011, це реальність, хтоб міг подумати. І Дюжарден, Дюжарден!;))

Profile

flat_cinema: (Default)
flat_cinema

September 2014

S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324 252627
282930    

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 12:34 am
Powered by Dreamwidth Studios